«У вас така гарна українська мова – ви, мабуть, зі Львова?» – цю фразу головна героїня дебютного роману Ніни Кур’яти «Дзвінка» чутиме безліч разів. І постійно долатиме чужі стереотипи стосовно себе і своїх земляків з українського Півдня.
Ця книга про те, як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім – упередженість земляків з інших регіонів. Створити та втримати власну ідентичність Дзвінці допомагає сім’я – саме родинні історії та сімейне виховання сіють в ній зерна сумніву стосовно того, а чи варто вірити тому, що говорять у школі, пишуть в газетах і «брешуть» по телевізору.
Дитинство головної героїні припадає на добу пізнього Брєжнєва і початку «Перестройки», юність — на розвал Радянського Союзу та сумнозвісні дев’яності, а доросле життя — на остаточне становлення Незалежності. Переїхавши до Одеси, Дзвінка має відстоювати свою інакшість в зросійщеному середовищі, а згодом в Києві та на Заході України …
«У вас така гарна українська мова – ви, мабуть, зі Львова?» – цю фразу головна героїня дебютного роману Ніни Кур’яти «Дзвінка» чутиме безліч разів. І постійно долатиме чужі стереотипи стосовно себе і своїх земляків з українського Півдня.
Ця книга про те, як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім – упередженість земляків з інших регіонів. Створити та втримати власну ідентичність Дзвінці допомагає сім’я – саме родинні історії та сімейне виховання сіють в ній зерна сумніву стосовно того, а чи варто вірити тому, що говорять у школі, пишуть в газетах і «брешуть» по телевізору.
Дитинство головної героїні припадає на добу пізнього Брєжнєва і початку «Перестройки», юність — на розвал Радянського Союзу та сумнозвісні дев’яності, а доросле життя — на остаточне становлення Незалежності. Переїхавши до Одеси, Дзвінка має відстоювати свою інакшість в зросійщеному середовищі, а згодом в Києві та на Заході України має доводити, що вона – така сама українка, як і ті, хто народилися по інший бік Збруча, її рідна мова – українська, і на Одещині живуть українці.
Герої книги розмовляють українською та російською мовами, подільським та галицьким діалектом – і, звісно ж, суржиком. Там є такі слова, як «клубніка», «помидора», «ґаблі», «каляфьор» і «спіжарка». Все, як у нашому житті, такому багатому на непередбачувані обставини і різноманітні культурні коди.
Мені дуже сподобалася особливо перша половина книги, де розповідається про життя в радянські часи у селі в Одеської області з точки зірки маленької дівчинки. Вона крок за кроком дізнається, що можна говорити в школі, що тільки вдома, коли треба говорити російською мовою й таке інше.
Друга частина книги, коли Дзвінка вже майже доросла та дія відбувається у незалежній Україні, не так цікава, як перша, тому що все це ми вже читали в різних варіаціях в багатьох інших творах. Але в цілому непогана книга.
My review of 'Дзвінка. Українка, народжена в СРСР'
4 stars
Перша книга, прочитала в застосунку Librarius. Сподобалось поняття оренди, це ніби взяти книжку в бібліотеці. Мотивує читати регулярно, поки триває період оренди.
Сама книжка дуже цікава, незважаючи на те, що героїня старша за мене, побачила багато паралелей зі своїм вихованням. Єдине, що не сподобалось — одноманітність тем, які підіймаються у книзі, вона майже повністю про мовне питання. Це добре, це треба розповідати та показувати, але у мене були інші очікування, тому я сподівалась на приклади утискання української ідентичності не тільки у мові.
Сподобались описання сільського життя, детальні розповіді про традиції та свята. Моменти, коли Дзвінка стискалась з невіглаством оточуючих, викликали багато емоцій та обурення.
Загалом можу рекомендувати до прочитання. Це не must read, але корисна книга, особливо для розблокування власних спогадів, коли нас змушували почуватись меншовартісними.
