User Profile

@Searge@twiukraine.com Тааааак, теж помітила. Напевно, можна про це написати, але я поки не сформулювала запит.

Добре, що є окремий плейлист з усіма згаданими піснями. Читається легко і швидко, але як на мене, книга дуже прохідна. Мені не захочеться її читати вдруге. Але дуже цінно було почитати таку детальну та затягнуту чоловічу рефлексію стосовно дружби, стосунків та пошуку себе у цьому світі.

Dark academy, прекрасне за атмосферою. Читається довго, але із задоволенням. Захотіла прочитати після того, як закінчила «Жовтолику», бо був цікавий доробок авторки, адже пише вона чудово.

Книжка, яка починається легко та, з першого погляду, щасливо, поступово стає важкою та темною. На героїв тисне вага відповідальності та обрушується неприємна правда, і разом з ними цей тягар відчуває і читач.

Після прочитання захотілось більше дізнатись про колоніальну Англію, в книзі багато політики та дипломатії, роздумів про відповідальність за наслідки дій або навіть бездіяльності.

Впродовж сюжету головні герої буквально піднімають голови над книжками і стикаються з реальним світом. Так, боляче, так, не хочеться втрачати ілюзію безпеки, але разом з тим, я раділа разом з ними, що вони все-таки спробували подивитись в обличчя кривдникам та пригнічувачам, знайти з ними спільну мову, будучи при цьому — іронічно — у Вавилоні. Шкода тільки, що бар'єрів виявилось більше, ніж тільки один мовний.

Фантастична книжка, дуже цікава. Фентезі зі старими богами, народними повір'ями та істотами, яких ми знаємо з фольклору, але читається як детектив: картина складається в одну з багатьох пазлів тільки наприкінці, ти разом з героїнею дізнаєшся таємниці та передумови її зникнення та раптової появи.

Буду пропонувати її на книжковий клуб, дуже сподобалась і читається легко. І видання чудове: всього декілька ілюстрацій, але влучних та гарних.

Брала для прочитання в Центральній бібліотеці м. Дніпро.

Книга написана професоркою Ратґерського університету, яка виглядає курс історії книжок. Це збірка усіляких фактів, роздумів, які доводять, що книжки жили, живуть і будуть жити, хоча їм кожне десятиліття пророкують швидку смерть через появу нової технології.

Окрім роздумів про життя та сприйняття книжки, Лія Прайс також занурює нас у свою професорську роботу та розповідає про зміну відношення до книжок після слухання її курсу.

Книжка сподобалась, легкий нон-фікшн з великою кількістю фактажу. Примітки та посилання на джерела містяться аж на 15% всього об'єму книги. Але є недолік у деякій непослідовності, чи що. Тобто, мені здалось, що авторка просто зібрала все, що підходить для розповіді про книжки пересічному читачу, і не важливо, чи воно все метчиться між собою. Незважаючи на те, що глави періодично посилаються одна на одну, післясмак все одно залишився такий, ніби це купка розрізнених фактів на тему книжок.

Читала в Kindle, книгу придбала на Yakaboo.

Детектив, який не говорить тобі, що він детектив. Мені сподобалось, як загорнуто сюжет, чимось нагадує 'Джулі та Джулію' і фінал історії Неллі став дещо неочікуваним для мене.

Звичайно, кожна цитата на початку глав занурювала мене у гнів праведний, дратувала і Еліс, здалось, що багато її проблем просто через брак спілкування з чоловіком. Тобто, вона точно не була обтяжена суспільною думкою, як та ж Неллі, її страхи — це тільки схильність до брехні та невиправданий страх перед чоловіком, причин для якого я не знайшла.

Щодо Неллі, її оточення я уявляла такими собі степфордськими дружинами, тому її мотивація мені була зрозуміла, більше того, я поважаю її вибір та елегантність, з якою вона впоралась з усіма проблемами.

Варене печиво ще не зробила, але планую :) Рецепт суміші трав також собі записала, але без секретного інгредієнту, звичайно.

Читала у папері для книжкового клубу 'Почитай зі мною'.

Коротка книжка, прочиталась за пару годин. Дуже відверта — зазирнула у спальню до хлопців, здається, ніде більше я не бачила такого детального опису одностатевого сексу.

Звичайно, весь час порівнювала з Call Me by Your Name, неможливо не порівнювати. З одного боку, тут немає такої атмосфери та настрою, з іншого — історія автобіографічна, тому це тримає у напрузі весь час, здається, що не може автор бути настільки відвертим з читачами, що десь тут є художня вигадка.

Безумовно, це про кохання. Але ще і про вибір, і про відповідальність, про почуття. Післясмак книжка залишає приємний, меланхолічний. Але все-таки чогось мені не вистачило. Таке враження, що автор дуже хотів поскоріше сповідатись перед нами, тож не обтяжував оповідь деталями, щоб правильно сприйняти книгу, потрібно самому бути у настрої прийняття та розуміння, вже заздалегідь створити його для себе, а не сподіватись, що відповідне відчуття з'явиться в процесі.