я щиро планував спершу дочитати «freedom» і вже тоді почати «iwoz», проте товариш дочитав паперову книжку й приніс мені, а я зробив «помилку», відкривши її («просто гляну першу сторіночку…») — написано такою мовою, що незчувся як перебіг очима десяток сторінок. тож формально я почав читати :-)
я провів своє дитинство і юність в книжках, перечитав усю фантастику, до якої міг дотягнутися… але чомусь не пригадую, щоби читав шеклі — попри те, що ім'я було на слуху, здається. час надолужити.
«watchbird» порадив товариш і шеф у контексті агентів, роботів і штучного інтелекту. книжка є у вільному доступі в бібліотеці проєкту «гутенберг» (gutenberg.org).
я провів своє дитинство і юність в книжках, перечитав усю фантастику, до якої міг дотягнутися… але чомусь не пригадую, щоби читав шеклі — попри те, що ім'я було на слуху, здається. час надолужити.
«watchbird» порадив товариш і шеф у контексті агентів, роботів і штучного інтелекту. книжка є у вільному доступі в бібліотеці проєкту «гутенберг» (gutenberg.org).
«Once I was in a restaurant in Berlin. The menu offered an attractive-sounding dish: Schtschie. I wasn’t able to resist, so I ordered it. Only when it was served did I realize that the food that I assumed to be an exotic sort of fish was nothing but the national dish of Russia, щи ( shchi)».
«Herre Borquist from Stockholm will learn within days how to make himself understood in Norwegian, Signore Pirrone will easily fare in Spanish, and Pyotr Petrovich will get by in Ukrainian».
гидко від того, як розумні на позір люди схильні спрощувати дійсність всюди, де їм зручно — точнісінько як зробив би дурень. тож яка між ними, насправді, різниця?
насвідміну від пана борквіста і пана пірроне, той пьотр пітровичь не говорив би українською — він покладався би на сотні років гноблення щоби хахли його зрозуміли, бо «так істарічєскі слажилась», що всяк хохол мав мову пана розуміти.
і так, в теорії, московитові простіше навчитися української, як китайської, через похідність московської мови від мови тих, хто згодом назвавсь українцями. але ж яка подача?!
ну от, знову провалилась в свою нору: вєлікій і маґучій язик талстаєвскава (насправді похідний від давніших слов'янських мов, змішаний з мовами кочових племен, вихолощений і спрощений, прокручений через м'ясорубку імперської бюрократії, бідний і блідий в порівнянні, а ще залитий кров'ю поневолених і знищених народів). виділений з-поміж великої кількости інших, що ними авторка володіє — знову заради цензора? маю сумнів.
ну от, знову провалилась в свою нору: вєлікій і маґучій язик талстаєвскава (насправді похідний від давніших слов'янських мов, змішаний з мовами кочових племен, вихолощений і спрощений, прокручений через м'ясорубку імперської бюрократії, бідний і блідий в порівнянні, а ще залитий кров'ю поневолених і знищених народів). виділений з-поміж великої кількости інших, що ними авторка володіє — знову заради цензора? маю сумнів.
«I spent the next day stooped over the only Chinese-Russian dictionary to be had at any public library, trying to figure out how to transliterate words from Chinese, a language that knows no letters (and hence no alphabet). A few days later, at dawn on a December morning, I set to deciphering my first Chinese sentence. Well, I worked way into the wee hours of that night until I finally cracked it. The sentence went like this: “Proletarians of the world, unite!”»
«We formed a small collaborative group and soon two Russian textbooks, emphasizing technical Russian texts, came out of our collective effort in quick succession».
ну звісно ж, а як інакше? коли ти знаєш, або принаймні перекладаєш з французької, англійської, румунської, то єдиний логічно вивершений крок — видавати посібники з технічного перекладу… з московської мови :-(
що ж це їм усим пороблено, га? воно вивчає мову однієї фашистської нації, ховаючи це від іншої — і кількадесят років потому, вже знаючи про мільйони замордованих совєтами, воно нахваляється, як вправно вдалося до підходу «fake it till you make it», щоби працювати з убивцями?! :-/
хоча може бути, що я все невірно прочитую, і що насправді ця вступна згадка про голодних совєцьких мізогінів — це багатошарова мова? га позір — обов'язкова згадка про «вєлікій і маґучій» пушкіна і лєрмонтова, щоби видати книжку в окупованій совєтами угорщині, а на споді — (само)іронія про голодних, підозрілих московитських мізогінів, якими завше були совецькі загарбники, і про наївну себе, котру дивом не зґвалтували (сподіваюсь) визволителі?
що ж це їм усим пороблено, га? воно вивчає мову однієї фашистської нації, ховаючи це від іншої — і кількадесят років потому, вже знаючи про мільйони замордованих совєтами, воно нахваляється, як вправно вдалося до підходу «fake it till you make it», щоби працювати з убивцями?! :-/
хоча може бути, що я все невірно прочитую, і що насправді ця вступна згадка про голодних совєцьких мізогінів — це багатошарова мова? га позір — обов'язкова згадка про «вєлікій і маґучій» пушкіна і лєрмонтова, щоби видати книжку в окупованій совєтами угорщині, а на споді — (само)іронія про голодних, підозрілих московитських мізогінів, якими завше були совецькі загарбники, і про наївну себе, котру дивом не зґвалтували (сподіваюсь) визволителі?
здається, я повернувся до вивчення шведської. дякую, duolingo, за те, що підказав-нагадав, як НЕ треба цього робити. а щоби пригадати, як треба, я шукаю одну дуже цікаву й розумну книжку про вивчення мов, що трапилася мені випадково до рук більше як десять років тому… поки що не знайшов, але почитаю класику — като ломб.
як прикро, що сучасні українські письменники та їхні редактори досі припускаються таких, здавалося б, вже добре висвітлених помилок, спричинених експозицією до московитської мови :-/