This is one of those books that everybody reads at the same time for some reason. I read it during its hype in Germany, in 1998 or 99.
It's an impressive existential survival tale, maybe even a bit Lovecraftian in its handling of the dark side of the soul. Garland first creates a sense of threat, of wrongness, then an atmosphere of the pure joy of living that is almost like a real vacation, which slowly crumbles away, and finally gives in to complete madness. When it's over, the reader is exhausted, and there remains a shade of fear that will not go away.
A brilliant first novel on a level he could never quite reach again.
review in ukrainian: http://www.tivasyk.info/2008/11/blog-post_10.html ----->8----- порушу «мовчанку», продовжуючи тему пляжа: прочитав повість «пляж» алекса гарланда. читав у оригіналі (alex garland, "the beach", 1996) — не знаю, звідки взявся файл з книжкою, на fictionbook його немає, російською також там не знайшов.
вікіпедія підказує: у 2000 році вийшов фільм за цією книжкою. треба було б подивитися, але дещо стримує леонардо дікапріо в головній ролі. я абсолютно не готовий прийняти «красунчика» з довжелезним портфоліо «гламурних» ролей в екранізації будь-чого серйозного. і... так, «авіатор» — можливо, виняток; а може й ні.
отже, книжка... цікава вже хоча б тим, що я не зможу однозначно визначити жанр. спробую: напружена пригодницька драма з елементами робінзоніади. причому тут єсть все перераховане: (майже) безлюдний острів, пригоди, напруження — і драма, що змусить задуматися.
затятий турист річард, щойно прибувши до бангкока, вже розчаровується як у курортному районі для європейців, де створено всі умови для безпечного відпочинку — так і в …
review in ukrainian: http://www.tivasyk.info/2008/11/blog-post_10.html ----->8----- порушу «мовчанку», продовжуючи тему пляжа: прочитав повість «пляж» алекса гарланда. читав у оригіналі (alex garland, "the beach", 1996) — не знаю, звідки взявся файл з книжкою, на fictionbook його немає, російською також там не знайшов.
вікіпедія підказує: у 2000 році вийшов фільм за цією книжкою. треба було б подивитися, але дещо стримує леонардо дікапріо в головній ролі. я абсолютно не готовий прийняти «красунчика» з довжелезним портфоліо «гламурних» ролей в екранізації будь-чого серйозного. і... так, «авіатор» — можливо, виняток; а може й ні.
отже, книжка... цікава вже хоча б тим, що я не зможу однозначно визначити жанр. спробую: напружена пригодницька драма з елементами робінзоніади. причому тут єсть все перераховане: (майже) безлюдний острів, пригоди, напруження — і драма, що змусить задуматися.
затятий турист річард, щойно прибувши до бангкока, вже розчаровується як у курортному районі для європейців, де створено всі умови для безпечного відпочинку — так і в галасливому, невмитому місцевому «колориті». от якби втекти від усього цього до місцини, де можна було б лежати цілий день на пляжі, не побачивши жодної живої душі? справжній «первісний» туризм. усамітнення прагнуть також етьєн і франсуаза — молода пара з франції, що оселилися в тому ж готелі й через яких річард ніяк не може заснути.
ті мрії несподівано набувають форм, коли загадковий самогубця з сусіднього готельного номера залишає річардові у спадок карту... і легенду про безлюдний пляж. тепер треба лишень його розшукати.
можна втекти від цивілізації — але чи втечеш від людських пристрастей? адже цей вірус ми носимо з собою, в собі... і чи не є ненависний соціум нашим захистом від безумства?
